Зроблені нижче висновки грунтуються на спостереженні за українськими виборами починаючи з 1991 року, на їх об’єктивних результатах і суб’єктивних уявленнях автора про обсяг фальсифікацій і махінацій, та жодним чином не враховують продукти життєдіяльності українських «соціологів»,  телевізійних «експертів» та інших публічних маніпуляторів.

                Поле і косарі:

1.Найбільший сегмент, чи то ділянка, це так звані «халявщики», або, якщо завгодно, жертви популістів – 30-35% від числа виборців. Про розумові здібності та моральні якості цих виборців промовчу, щоб не наживати зайвих ворогів. Маркер: «Що ти мені даси?» - питання, адресоване ними потенційному обранцю.  Попри те, що політики нічого й нікому не дають. Чесний політик не має чого дати. Нечесний – іде у владу, щоб брати, а не давати. Тож навіть якщо щось дасть – потім однак забере більше. Але ця думка занадто глибока для «халявщиків».  Коситимуть: Тимошенко, Зеленський, Ляшко, Каплін, і ще чимала група товаришів.

2. Ліберали, тобто прихильники ринкової економіки без обмежень – 25-30%. Маркер: непереборне бажання вступити в ЄС, а тепер ще й в НАТО. Сегмент неоднорідний, спектр – від «напівхалявщиків», які впевнені, що варто вступити в ЄС і багаті європейці нам все дадуть, до лібертаріанців. Коситимуть: Гриценко, Зеленський, Наливайченко, Дерев’янко, Смешко, Безсмертний і ще цілий ряд організмів.

3. Націоналісти, тобто прихильники побудови національної держави – 15-20%. Теж неоднорідний сегмент, включає широкий спектр від націонал-демократів до ультрарадикалів.  Коситиме: Кошулинський.

4. Вороги України і всього українського – 12-15%. Коситимуть: Бойко, Вілкул, Зеленський і кілька зовсім дрібних істот.

5. Прихильники влади. Зазвичай в Україні це 5% тих, кому добре при будь-якій владі. Нинішній режим наплодив платних агітаторів за себе (т.з. порохоботів), тож сегмент може збільшитись на їх кількість, яка не піддається точному обліку, але навряд чи аж надто велика, з огляду на патологічну жадібність Порошенка.

Дії (станом на сьогодні та прогноз):

Тимошенко намагається встигнути роздати якнайбільше обіцянок, бо для неї цей бій - останній. Проти неї: пам’ять, якою, як це не дивно, наділені більшість «халявщиків» і важка особиста історія (передусім москвофільство та газові оборудки).  Її карти безнадійно сплутав Зеленський.

Зеленський мовчить у намаганні зійти за розумного. Кожен публічний виступ для нього – це значні електоральні втрати. Втім, відсутність виступів – теж втрати, хоч і менші. Має непогані перспективи, оскільки косить три поля одночасно. Вороги України вважають його «своїм» через російськомовність, жарти про Україну і обіцянку стати на коліна перед путіним, «халявщики» взагалі бачать перед собою образ «чесного хлопця з народу» Голобородька, бо за рівнем розвитку неспроможні відрізнити актора від персонажа, частина «лібералів» (не найрозумніша) вважає його успішним і незалежним бізнесменом, зразком для наслідування.

Кошулинський консолідує націоналістичний сегмент виборця, щоб не повелися на чергових «бойових кроликів». Зустрічає максимальний спротив від влади і телевізійну блокаду від олігархів та їх слухняних прихвостнів: «соціологів» та телевізійних «експертів».

Порошенко під час минулих виборів обдурив не лише «халявщиків» (їм на роду написано бути обдуреними), а й лібералів, яким обіцяв реформи, і ворогів, яким обіцяв мир (але не здався путіну, тож, у їх розумінні, мир не забезпечив). Тож єдиний сегмент, який  йому тепер можна якщо не скосити, то бодай поскубти – націоналісти. Звідси  й «армовір» як стратегія виборів. Насправді є звичайним торгівцем страхом. Виборці з доброю пам’яттю пам’ятають маніпуляції минулих виборів, коли він обіцяв закінчити війну за 2 тижні, лякав небезпекою відсутності легітимного президента у військовий час і неприпустимістю затягувати вибори на другий тур, а його кум бігав з каналу на канал і кричав, наче обдовбаний: на зекономлені від другого туру гроші куплю два вертольоти «Апачі» і всіх ворогів побєдю!  Зараз, отримавши крах у національному сегменті виборців через скандали з розкраданням військового бюджету, намагатиметься максимально залякати виборця тезою: я не здав Україну путіну, отже й надалі не здам, а всі решта – то вороги й запроданці, не міняйте мене на переправі!

Гриценко намагається розвинути безсумнівний успіх, пов’язаний із зняттям на його користь найпотужнішого конкурента на власному сегменті поля, зустрічає максимальний спротив влади.

Бойко через путіна і його прихвостнів торгується з Ахмєтовим за зняття Вілкула, оскільки шанси  на друге коло може отримати тільки при повній консолідації свого електорального сегмента.

Висновки:

1.       Найбільш імовірна пара фіналістів за умови нинішнього розкладу і більш-менш чесного підрахунку голосів – Кошулинський і Гриценко. Прохідний бал у друге коло складе близько 15%. Кошулинському під силу набрати стільки і навіть більше за умови консолідації свого електорату і вдалого захисту результатів. Як особистості закинути йому нічого – має ідеальну біографію претендента на посаду президента воюючої країни. Вперше в історії України націоналісти мають реальні шанси на перемогу через вчасне об’єднання навколо одного кандидата, висунення бездоганної кандидатури і відсутність  популярних лідерів у інших сегментах електорального поля. Проти Кошулинського грають два фактори: дурна звичка частини виборців голосувати «за менше зло, щоб голос не пропав», що, по суті, є ознакою слабкості і невпевненості в собі, та недостатня впізнаваність серед виборців (принаймні порівняно з Тягнибоком і Ярошем). Позиції Гриценка дещо гірші, через наявність конкурентів у власному сегменті, що розпорошуватиме голоси, і брудну піар-компанію, розв’язану проти нього владою.

2.       Зеленський має  шанси на потрапляння в друге коло, якщо не встигне «накосячити» до дня виборів, а його виборці вирішать, як виняток, піти в цей день не на пиво, а на вибори. Не слід забувати, що його «обирають» багато виборців, що ще не визначились, просто, щоб від них відчепились. Тож спрогнозувати реальний результат неможливо. Очевидно, що Зеленський планувався Коломойським «на продаж» Тимошенко, та своїми результатами заскочив зненацька власника, який, на відміну від нас, знає справжні результати соцологічних досліджень. Переговори про його зняття, певна річ, ведуться, однак ускладнюються тим, що голоси на виборах не передаються автоматично за сигналом обранця, Тимошенко може успадкувати від Зеленського лише «халявного» виборця. Тож зняття Зеленського одночасно підсилить Бойка, Вілкула, і навіть Гриценка, як це не дивно. Тож зараз у Коломойського намагаються порахувати, хто має більші шанси: Тимошенко чи Зеленський. Порахувати це неможливо, тож вирішуватиметься в будь-якому разі вольовим зусиллям або жеребом.

3.       Порошенко має шанс на другий тур лише за умови масової скупки голосів та колосальних фальсифікацій. Від першого його намагається застерегти Аваков і вся підконтрольна (на його думку) йому структура. Від другого переконують відмовитись націоналісти. Останні силові акції Нацкорпусу показали всім, а насамперед Порошенку, що людей, готових помирати за нього, обмаль. Здається, Порошенко лише останніми днями усвідомив, що шансів на переобрання у нього практично немає – звідси незвична нервозність і різкі рухи.

4.       Тимошенко не має шансів за нинішнього розкладу сил, але гарантовано пройде у друге коло у випадку зняття Зеленського на її користь. Просто тому, що косить найширший сегмент поля. Тож під килимом розгорнеться нечувана активність. Проблема в тому, що Зеленський, потрапляння якого в друге коло малоймовірне, має непогані шанси в  другому колі виграти, якщо вже потрапить.  До нинішнього часу перемагав завжди кандидат, що зумів «скосити» кілька секторів. Тимошенко ж у другому колі безнадійно програє всім окрім Бойка і, можливо, Порошенка. Політична біографія Тимошенко тепер грає проти неї. Тож зараз відбувається облік зелені в усіх сенсах – майбутнє України знову може опинитися  в руках олігархів, зокрема Коломойського. Ну хто ж нам винен, що ми такі дурні…

5.       Бойко має досить примарні шанси, може потрапити в друге коло у випадку зняття Зеленського й Вілкула. Але теоретично і такий розклад можливий, бо вирішуємо знову не ми…

Найстрашніші для майбутнього України розклади: Тимошенко-Бойко у другому турі, або перемога Зеленського. На щастя, не найбільш імовірні. Може Бог на д нами  змилується.

Інших учасників розглядати мабуть не варто.  Вплив зелені в політиці ще ніхто не скасував. І йдеться тут не про колір поля, яке косять наші обранці, і навіть не про Зеленського, який просто маріонетка. Причому безсловесна. Тож вибори обіцяють бути цікавими і точно не такими, як розказують нам по телевізору. А що ж «соціологи»? А нічого, втруться й відбрешуться, як завжди. Згадалось чомусь, як якась какашкіна за тиждень до майдану заявляла, що протестні настрої в суспільстві знаходяться «на історичному мінімумі». Тож коли читаєте продукцію життєдіяльності «соціологів» і слухаєте телевізійних експертів, майте на увазі: ви добровільно погоджуєтесь, що вами маніпулюють. Найкраща порада, яку можу вам дати, шановні читачі: відключіть телевізор (принаймні – до завершення виборчого процесу) і прийдіть на вибори.