Неділя, 17 липня 2022 13:01

Про користь геноциду, любов і ненависть. Рекомендовані

Автор
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Заклики до геноциду українців, що раптом заповнили московський сегмент усіх соціальних мереж, попри розпачливий тон і удавану спонтанність, насправді є добре організованою спецоперацією кремлівських недолюдців. Якщо військо й решту силових структур путін за давньою ординською звичкою вже давно пов’язав кров’ю, то з населенням поки що виходить затримка. Не хочуть кляті воювати! Вялічія бажають, завойованих земель, спалених міст… але щоб чужими руками. Щоб хтось для них це зробив, не самим бруднитися й головою ризикувати… Та от проблема: хтосі швидко закінчуються. Надто швидко. Настільки, що скоро зовсім не залишиться.  В мобілізації мешканців окупованих територій нема нічого нового: орда діяла так завжди, з часів Темучина.  Дивуються лише ті, хто не знає історії… Власне тому й доклала орда стільки зусиль і грошей, щоб ми її не знали. Нищила рукописи наших пращурів, вивозила кістки наших володарів, підривала навіть церкви, їх руками зведені, насаджувала цілі зграї псевдовчених-«істориків» та «археологів», толочків усіх мастей…

            Орда завжди пропонувала жертві вибір: помри або скорись. Скоритись – значило йти воювати за орду. Нести рабство далі.  Втрачати людську подобу, віддавати душу хану, ставати рабом страху… Та далеко не всім вистачало духу й шляхетності відмовитись. Тому росла орда на страху й ницості, мов на дріжджах.  У перших рядах пускали мешканців щойно завойованих територій,  за ними – тих, кого завоювали трохи раніше. Вцілілих від попереднього завоювання. У суворій послідовності!  В останньому ряду йшли самі татари. Там, де зараз чечени-дирівці… Тому й не жаліла орда ніколи своїх вояків. Чого чужих жаліти? Яка в них цінність?! Тому й закидала тілами німців у двох світових війнах. Адже то були переважно наші тіла…

            І от система дала збій. Нас не вдалось злякати й примусити нести рабство європі. Хоча вона його заслужила, як Бог свят! Але власні ресурси «живої сили» в орді стрімко закінчуються, рахуючи й любителів узкого міра,  що залишились чекати окупанта в сподіванні на московські пенсії та зарплати. Терміново потрібне гарматне м’ясо. От і вирішено залякати своїх, якщо вже не вдалось наших… Звідси різноголосі розпачливі зойки, що «укропи будут мстіть, ані сюда за вамі прідут!». Кремлівські упирі намагаються донести до вузьких черепів узькомирців нехитру думку: ми в Україні такого накоїли, що ВАМ це не пробачиться вовіки! Теж пов’язання кров’ю, але в збоченій формі.  Чи злякаються недолюдці-ординці – невідомо навіть їм самим. Може й злякаються, скиплять скаженою піною, запаляться ненавистю катів до жертви, міцнішої за яку нема й не було у цьому грішному світі. А може зануряться в алкогольний дурман, вкотре демонструючи світу загадковість узкой души… Я відкрию вам цю загадку: нема там душі. Ніякої. Взагалі. Душа – то Божа подоба, іскра Його сутності, наділена людині.  Іншими словами  то любов. Вони давно самі зреклись любові, промінявши її на ненависть, якою тепер цебенить на всі боки їхнє гниле нутро. І кожен, хто говорить чи пише зараз про геноцид москалів (і якщо готовий чинити його власноруч, і особливо – якщо не готовий, а лише випускає тим надлишок люті до окупанта зі змученої втратами душі) – допомагає орді! Свідомо чи не свідомо! Підтримує «тиху мобілізацію» недолюдців до ординського  війська!  Щоб перемогти виродка – зовсім не обов’язково ставати виродком самому! Не плекайте в собі ненависть, вона поволі перетворить вас на кацапа. Вона шкодить вашій душі, поволі вимиваючи звідти любов, і вашому тілу – від ненависті у вас починають труситися руки і ви можете просто не вцілити того кацапа! Пам’ятайте: орда завжди отримує користь від геноциду, вона існує за рахунок нього. Ми не отримаємо її  в жодному разі. Просто тому, що ми не орда. Орда – це альтернативний до цивілізації шлях розвитку людства. І велике щастя, що ми не ступили на цей шлях, як не тягли нас туди кацапи.

            Тож найкраще, що ви можете зробити для перемоги – відмовитись від ненависті взагалі. Знаю, як це тяжко, коли недолюдці топчуть твою землю, гвалтують жінок, вбивають дітей, палять хати… Але хто обіцяв, що буде легко? Ненависть не є необхідною для нашої перемоги. Якраз навпаки. Любов вбиває куди певніше за ненависть. Кожен, хто хоч раз був одружений, знає це напевно, але чомусь воліє не згадувати… Орду необхідно знищити. Бажано разом з ординцями. З любові до її жертв: минулих, теперішніх і майбутніх. А  вцілілих ординців теж куди легше вбити любов’ю, аніж ненавистю. Ми запустимо в окупованій московії (це обов’язково буде, але не так швидко, як би нам хотілось) могутню рекламну кампанію «какую срану прострали ТМ» у любому нашому теперішньому президенту режимі 24/7 по всіх каналах їхнього телебачення (воно недаремно «останкіно», це не випадковість, а гра долі), для  їхніх душ. Даруйте,  забув, що в них немає душ! Значить – для наших душ, з метою висловлення співчуття! А водночас для їхніх тіл пустимо у продаж горілку по рублю за трилітрову банку. Менша тара позбавлена сенсу й не відповідає глибині нашої любові до людства!  Мало хто про це знає, але собівартість етилового спирту зовсім копійчана. Ціна горілки складається на 99% з податків та прибутку виробника. Тож нам не доведеться витрачатись на цей широкий жест доброї волі, а любов  не дозволить нам визискувати на убогих недолюдцях, переможених у війні… Решту Господь зробить сам. Теж з любові до людства…

Детальніше в цій категорії: « РОЗБЛОКУВАННЯ МО(РЯ?)ЗКУ
Go to top