Четвер, 01 лютого 2018 17:59

Стратегічне плазування Рекомендовані

Автор
Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Текст написано і опубліковано рівно рік тому. Озвучені прогнози починають збуватися. На жаль...

Відносини між державами нагадують відносини між людьми. Але лише нагадують, бо насправді вони ще жорстокіші. Хулігана, що перестрів вас у темному провулку, годі намагитися переконати чемним звертанням. Воно його лише заохочує дати вам прочухана бо на його думку свідчить про вашу слабкість в переляк, і аж ніяк не про добре виховання. Отож замість чемної бесіди на філософські теми ви будете винагороджені добрим прочуханом. Причому реальний ваш фізичний стан і морально-вольові якості в даному випадку не убезпечать вас від фізичних і моральних травм. Нападнику на цьому безперечно залежить. Якщо ви дужий чолов’яга з лютим норовом, то він може залишитись калікою на решту життя. Але це буде потім. Від нападу і травм вас це ніяк не вбереже, а лише принесе (або не принесе, в залежності від вашого виховання і світогляду) моральне задоволення. Якщо ви хочете уникнути сутички і зберегти обличчя (в обох сенсах цього слова) – найкращою тактикою буде одразу грубо послати його туди, куди він гарантовано не піде попри всі ваші зусилля. Це найкращий шанс (хоч і не стовідсотковий) уникнути бою. Можна, звичайно, мовчки зацідити в пику, не вступаючи в дискусію. Якщо ви впевнені, що ваш удар гарантовано вкладе хулігана у лікарню. Інакше – бійки все одно не уникнути… Набагато гірша для вас ситуація – коли хуліган прогулюється у компанії дівчат. Тоді уникнути бійки ще складніше, адже він намагатиметься справити на них враження, а отже не проявить жодної схильності до компромісу, навіть якщо йому буде дійсно непереливки. Найкраща тактика в такому випадку – попросити прикурити першим. Навіть якщо ви не палите – цей варіант розвитку подій буде набагато кориснішим для вашого здоровя.
До чого це я? До того, що держави у відносинах між собою дотримуються логіки якраз такого хулігана. Політик намагається справити враження на виборців або підданих, як хуліган на дівчат.
Побачивши когось, на його думку, можливо хибну, слабшого за себе, політичний лідер намагається за його рахунок справити враження на своїх «дівчат» а може і розжитися чимось корисним. І навіть якщо в ході диспуту він зрозуміє свою помилку в оцінці суперника – відступати вже пізно. Саме тому держави так різко реагують на будь-які, навіть незначні, дії інших держав, які, на думку їхніх очільників, можуть хоча б теоретично зашкодити державним інтересам. Оскільки лідеру держави відступати сором, пробний камінь завжди кидає журналіст або «експерт», тобто людина, офіційно з державою не пов’язана. Потім, якщо реакції немає, або реакція квола, претензію заявляє маргінальний політик. Адже реакції на перший випад могло не бути просто через недогляд. Якщо ж реакції знову немає – претензії починають висловлювати провідні політики, які вже почуяли здобич. Саме тому держави так гостро реагують навіть на висловлювання якогось маргінала. Їм ніколи розбиратись, поре він ахінею від себе, чи розганяє для когось політичну кампанію. Йому одразу дають по рогах, та й годі. І йому корисно, і його державі не так образливо.
Тема волинської різанини сплила не сьогодні і не вчора. Я чудово розумію, що цю ганебну сторінку Українсько – Польської історії розкручують кацапи та їхні прислужники. Бо ні Україна ні Польща дивідендів від уважного розгляду цього питання не отримають гарантовано. Складна історія стосунків між нашими народами розпочалась у сиву давнину. Можливо колись я напишу про це детально, але зараз достатньо сказати, що вона не сприяла довірі між нашими народами. Поляки в нашій спільній історії набагато більш завинили, ніж українці, але не тому, що ми добріші і людяніші, а тому, що вони жили в більш виграшних умовах по відношенню до нас. Адже саме нам діставались всі удари дикого степу. Думаєте, вони були нам вдячні за захист? Не більше, ніж зараз. Просто вони мали можливість щось урвати у послабленого черговою ордою сусіда – і уривали.
Позицію поляків у другій світовій війні зрозуміти можна. Але аж ніяк не виправдати. Бо це позиція лютого і безпринципного ворога. Красна армія вдарила полякам у тил, значною мірою спричинивши їхню поразку у другій світовій війні. Як не дивно, вони мали всі шанси зупинити німців, якби не кацапи. У 1943 році польський уряд у вигнанні дійшов висновку, що Німеччина приречена. Отож – ділити світ по-новому будуть кацапи. А вони прийшли на територію Польщі під гаслом захисту братніх українців. І дарма, що українці кацапів про це не просили, і дарма, що Україна була окупована кацапами виключно через підлу зраду поляками українців у часи Пілсудського і Петлюри. Було прийнято рішення усунути причину, що призвела до завоювання їхньої країни, як вони її розуміли. Тому що справжньою причиною була їхня ж підлість і зрадливість. Якби Україна вберегла самостійність, другої світової війни могло і не бути – її призвідники кацапи просто не мали б ресурсу для спроби завоювати Європу. Але менше з тим – було вирішено просто виселити всіх українців з території, яка до війни належала Польщі. Для цього польські партизани розпочали терор проти українського мирного населення. Звичайно, вони б цього не робили, якби могли передбачити наслідки. Так само, як хуліган не нападав би, якби здогадався, що має справу з професійним боксером. Але українці мали репутацію занадто мирного народу, щоб вижити в цьому світі. Керівництво УПА не мало змоги захистити мирне українське населення – українські села межалися з польськими, у кожному гарнізон не поставиш. Тому вони постали перед простою, але важкою альтернативою – масово втікати всім людом зі своїх домівок, де вони прожили не роки, а віки, чи організувати зустрічний терор. Вони обрали друге і у мене не повернеться язик звинуватити їх у тому, хоча мені і гидко навіть уявити те, що відбувалося. Але на війні мораль відходить на другий план. На жаль. Війна вся аморальна, як явище, і шукати в ній благородство – марна річ.
Після утворення незалежної України наші і їхні політики вирішили (і цілком слушно) замовчувати цю сторінку історії, щоб не роздмухувати ворожнечу. Рішення було прийняте на рівні парламентів. Далі ви знаєте. Спочатку польські журналісти, потім маргінали, а за ними і провідні польські політики почали розкручувати істерію про бідних кресовян, замучених лютими бандерівцями. Наша продажна влада мовчала, як боягуз перед хуліганом. Наслідком стало грубе порушення Польщею міждержавних угод з Україною, прийняття резолюції, у якій українців звинувачують у геноциді поляків. Це при тому, що української держави юридично тоді не існувало, на відміну від польської, а геноцид – це предусім державна політика. З точки зору законодавства мала місце громадянська війна (бо учасники з обох боків були громадянами однієї держави – Польщі). Замість адекватної відповіді – як мінімум симетричної (прийняття аналогічного акту про жертв польського геноциду нашої нації, на що ми мали куди більше юридичних підстав), наша окупаційна влада випустила на світ божий цілу зграю «експердів», які почали срати нам у мозок істериками про користь поміркованості, потребу «бути розумнішим» і ризик втрати головного союзника.
Щоколадний барига поїхав плазувати перед пам’ятником вбитим полякам, зневаживши пам'ять вбитих українців. Бо що до українців вальцману – чуже йому не болить. Отримавши таку реакцію, поляки зробили наступний крок, неминучий у цій ситуації. Почалися марші кресовян та їхніх нащадків з випадами проти України та гаслами «Смерть українцям». Коли СБУ заборонила їх організатору вїзд до України, поляки нахабно почали погрожувати розірванням стосунків. Барига злякався і скасував заборону, заохотивши ворога до наступних кроків.
Сьогодні вже маємо заяву їхнього «папи» http://fakty.ua/229599-kachinskij-postavil-ukraine-ultimatum-ili-polsha-ili-upa з вимогою переписати власну історію так, як це буде приємно полякам. Наступним кроком буде вимога переписати конституцію. А чого ж? Чому лисому недоробленому гному можна, а йому – ні?! Адже Україна стоїть у позиції бздуна, що не наважується на відсіч. Кацапія анексувала нашу територію, веде проти нас неоголошену війну, а ми навіть дипломатичні стосунки з нею не розірвали, навіть ворогом назвати боїмося. То чого полякам нас боятися?
Чому претензії Польщі адресовані саме Україні? Від німців і кацапів поляки постраждали куди більше, ніж від нас. А справа в тому, що німці і кацапи своєю поведінкою не дають підстав сподіватись полякам щось отримати від них (крім удару в рило). Тому і товчуть слабака, тобто нас. І не важливо, що вони роблять чергову фатальну помилку, внаслідок якої вмються кровю. Вони вже не раз це робили, не раз вмивались, але так нічому і не навчились.
Чим бучнішу істерію роздмухають поляки – тим важче їм буде зупинитися. Тобто - нам їх зупинити. Якщо на початку цієї істерії було досить демаршу, потім – парламентського акту, то зараз катастрофу може зупинити лише розрив стосунків з цим урядом – аж поки до влади в Польщі не прийде хтось адекватніший. Але вже зрозуміло, що наша окупаційна влада на це не спроможна. Отож події розвиватимуться далі прогнозовано і невблаганно і закінчаться повномасштабною війною з Польщею. Таким чином, нинішня влада веде нас до війни на два фронти. І лише її усунення допоможе запобігти катастрофі.
Звичайно, можна слухати «експердів». Їх багато зараз у телевізорі, на будь-який смак. Тих самих, що радили нам виявити розум і толерантність до поляків. Вони розкажуть вам, що все це несинітниця, ми братні народи і найближчі союзники, що Польща не має шансу на повну перемогу, що для неї війна стане цілковитою катастрофою, а тому вони ніколи не наважаться напасти. Характерно, що ще зовсім нещодавно ті ж самі експерди говорили нам ті самі розумні речі, але про росію. І шельмували «свободівських» аналітиків, які добрих десяток років попереджали нас про неминучу кацапську агресію і радили готуватись. Єдиною різницею в підходах до України є те, що кацапія розраховує на свою ядерну зброю, яка, на їхню хибну думку, убезпечить їх від розплати. Їм здається, що лише вони можуть воювати на нашій землі, зрівнюючи з землею наші міста і знищуючи кращих синів нашого народу, а от нам до них зась – бо в них бонба! Поляки ж покладаються на те, що їх від розплати захистить НАТО. От і вся різниця. І ті і ті впевнені, що навіть якщо нічого не виграють, то принаймні нічого і не втратять внаслідок війни.
А може все таки розумніше послухати тих, хто своєчасно і заздалегідь попередив нас про кацапську агресію? Почути їхні цілком логічні аргументи, що історично Польща такий самий ворог України, як і росія, і ще велике питання, хто з них приніс більше горя стражденному народу нашому, що у Польщі живе мінімум 2 мільйони вимушених переселенців з України, виселених сталінським режимом та їхніх прямих нащадків, які побачили цілком реальну, на їхню думку, можливість повернутися на рідну землю, вигнавши звідти українців. І щоб без війни переконати їх у помилковості їхніх оцінок – потрібні фахівці, що володіють потужним даром переконання. Звичайно, Україна витримає і війну на два фронти. Але якою ціною? Як мінімум ми заплатимо кровю патріотів, як максимум – втратимо Волинь і Галичину.
Звичайно ж, цивілізований світ не визнає анексії, як не визнає зараз анексії Криму. Звичайно ж, нас це дуже втішить, переконавши у власній правоті, толерантності і високій духовності. Ну, крім тих з нас, хто втратить свої домівки, як втратили їх сотні тисяч, а може і мільйони щирих патріотів України з Донбасу і Криму.
Що ми втратимо, розірвавши стосунки з Польщею? По-перше – добрячу частку в загальному потоці стурбованостей і занепокоєностей, невпинно генерованих Заходом. По-друге – нашого адвоката в ЄС. Щоправда, адвокат з поляків приблизно такий, як був з дідуся Леніна. (Для тих, хто не в курсі – після отримання диплому юриста він одразу вступив на службу до реномованої адвокатської компанії, де йому, як початківцю, доручили три прості і виграшні справи. Але Ленін зумів здійснити неможливе – програти всі три. На те ж він і геній. Тому і вирішив, що робити революції в нього вийде краще.)
Ні асоціацію, ні безвізовий режим, ні військову чи там фінансову підтримку Україна від ЄС так і не отримала, за три роки після початку війни! То може, це і не адвокат зовсім, а лише розрекламований піарник? А якщо і адвокат – чи не краще від такого здібного відмовитись? А от виграти ми можемо дуже багато – мир з Польщею. Збережені життя патріотів і домівки їхніх рідних. От тільки не при цій владі. Отож усім, хто верещить «не заважайте легітимним красти, а то путін нападе!» може варто задуматись, принаймні тим з них, хто не мерзенні агенти ворога, а прості недоумки. І всім разом – на Майдан? Чи чекатимемо далі, сподіваючись, що патріоти своєю кров'ю за все заплатять?

Go to top