Володимир Митус

Володимир Митус

            Останнім часом все інтенсивніше лунає кукурікання ідіотів про міжнародне право. Те, що ідіот корисним не буває – пояснив вам раніше, повторюватись не буду. Визначальна риса ідіота: він не розуміє, про що говорить. Принципово. Та його це не спиняє.

            Тож для початку розглянемо, що таке ПРАВО взагалі. Визначення й наповнення цього слова. Воно дуже старе, як і поняття, яке їм визначається. І означає поведінку, яка на думку членів суспільства, найбільш сприяє виживанню цього суспільства і окремих його членів. Не зрозуміло? Може ви теж той-го?.. Ні? То розпедалю вам на пальцях:

Наші пращури вірили, що світ поділяється на три частини: Яву (де мешкають живі люди і все, що їх оточує) Неяву (куди відлітають душі померлих, і не лише людей, до речі), і Праву, де живуть боги. Не плутати Праву з Раєм! Той виник пізніше і призначений для святих. Не задумувались, що означає це слово? Святий – це вселюблячий. Той, хто любить усіх. Цей термін – досить пізнє досягнення цивілізації. Давні наші пращури цим не заморочувались і так глибоко в філософію не занурювались. Для них той, хто жив так, що після смерті, на їхню суб’єктивну думку, мав потрапити до Прави, поміж богів, звався Праведним. Якщо цим кимсь був князь, то вважалось, що він править,  а не владне, як решта. Тобто він частково обожествлявся ще за життя. Це вже пізніше, у ранньофеодальний період, відбулась перша підміна понять – «правдою» стали називати писаний закон, а термін «правити» набув значення здирати податки з тих, хто не платив їх добровільно, тобто силою домагатись виконання закону. Насправді ж право і закон - це різні поняття. Звідки походить юридичний термін «право вище від закону»? Він застосовується у випадках, коли суду потрібно порушити закон. Саме так формулювалась причина проведення третього туру виборів між Ющенком і януковичем. Він не був передбачений законом, але його вимагав народ. Тобто суспільство в межах держави.  Річ у тім, що Закон – це записана частина права. Воно ж звичаєве, тобто виникло й розвивалось разом із суспільством. Поки суспільство розвинулось настільки, що спромоглось записати його частину. Найголовнішу, найвживанішу. Якщо ж з’ясовується, що Закон в певному конкретному випадку суперечить Праву – його переписують, скасовують або уточнюють. Тепер зрозуміло? Якщо ні – припиняйте читати, поки мозок не скипів. Бо простіше вже не можу і далі буде тільки складніше.

            Перейдемо до другого терміну: Міжнародне. Це ж яке?!

В давні часи суспільства являли собою общини, що жили разом. Висі, якщо жили відкрито, або гради, якщо огороджувались для самозахисту. Села по нинішньому. І в кожній общині – своє право, як ви здогадались. А між селами що? А нічого. Там людей нема, тож яке право, для кого?! Поняття право нерозривно поєднувалось з поняттям людина. Тих, хто жив не по Праву, люди називали нелюддю. Саме так слід називати наших північних сусідів, а зовсім не орками. Орки б на таке порівняння люто образились, якби існували.

Зі створенням держав для них було напрацьоване спільне право, що було не важко, бо етичні системи сусідніх родів не надто відрізнялись одна від одної. Тож обсяг і зміст права залежить від суспільства, що його вживає. Ідіоти, мекаючи про Міжнародне право, мають на увазі Всесвітнє, тобто узагальнене для всього людства. І чинять підміну понять, несвідому. Бо зі свідомістю в них не склалось. На те й ідіоти.

            Але біда в тому, що ніякого Всесвітнього права не існує! Чому? Бо чим ширше суспільство треба охопити спільним Правом – тим важча задача. Бо життя суспільства визначається передусім оточуючим середовищем, тобто природніми умовами, в яких це суспільство проживає. Умови проживання бушменів та ескімосів критично відрізняються! Настільки, що їх системи права мають надто мало спільного. Бо Право – це про виживання, якщо ви вже встигли забути. Саме з цієї причини існують нації і народи. І ніяка цивілізація їх не скасує і не об’єднає, скільки б не кукарікали про це ідіоти. Якщо ви людина віруюча, то вірите, що всі люди проходять від Адама і Єви, а якщо атеїст – то вважаєте, що вони є нащадками дуже обмеженого кола осіб (близько 40-50 прародичів, мабуть мутантів). І різномаїттям націй і народів, їхніх звичаїв і культур, ми завдячуємо саме різномаїттю природніх умов, в яких вони існують довший час. Бо формування нації чи народу – процес дуже тривалий. Тож у майбутньому нації й народи нікуди не зникнуть, якого б рівня розвитку не досягло суспільство майбутнього. Ну хіба що все людство житиме в абсолютно однакових умовах – під скляними ковпаками з кондиційованим повітрям, як передбачають найпохмуріші з фантастів і футурологів. Але ми відволіклись.

Повторюю: право служить інструментом виживання, який заохочує норму й карає девіації. Для кожного окремого суспільства воно своє. І об’єднанню не підлягає. Бо об’єднання  - це про виділення спільного з усіх морально-етичних систем, що існують у людських суспільствах. Простішою мовою: ми, українці, не їмо людей і категорично засуджуємо тих, хто це робить. А в інших суспільствах людей їдять. Але не всіх і не одразу. Процес канібалізму там унормовано тамтешнім правом. На подробицях зупинятись не буду, тим більше, що в різних місцях вони різні. А ми канібалізму чомусь не схвалюємо, наша морально-етична система засадниче суперечить канібалізму.  То де ви тут бачите місце для компромісу? Яке Всесвітнє право?! Одразу заспокою поціновувачів дєрьмократіческого централізму. По вашому теж не виходить. Не існує жодного права, яке б підтримувала проста більшість людства, якщо вже визнати, що підтримка абсолютно всіх і не потрібна, а меншість повинна підкоритись більшості. І не через те, що це було б право сили, яке ідіоти воліють навіть не ігнорувати, а заперечувати. Хочете доказів?! У мене їх є для вас… Візьміть будь-яку з ялових резолюцій, прийнятих Генасамблеєю оон на підтримку України. Заткніть вуха, щоб не чути верещання дипломатів про безумовну підтримку світовою підлотою наших позицій. І подумайте. Безумовна підтримка, на думку дипломатів, полягає у відносній більшості голосів на нашу підтримку. Ключове слово – відносній, тобто більшості серед тих, хто не встиг вискочити за двері і сховатись від ганьби.  А тепер порахуйте загальну кількість населення країн, що нас підтримали. І побачите, що це багато менше від половини людства. Тобто більшість людства абсолютно не заперечує проти агресії, війни, окупації, анексії, геноциду, канібалізму. Принаймні, поки це роблять не з ними. Більшість не готова не те що боротись з цими злочинами, а навіть засудити їх порожніми словами! Прийміть врешті гірку правду про світ, в якому живете! І не шукайте захисту й безпеки там, де їх нема!

Світ не надто змінився з часів палеоліта – він досі визнає лише право сили, як єдине загальнолюдське. Не тому, що хоче, а через те, що не може відмовитись. Не має можливості.

            То чому ж кукарікання ідіотів не лише не вщухає, а лише посилюється? Не тому, що кількість їх постійно зростає (хоча й це теж…), а через наближення нашої Перемоги, яку щосили намагаються вкрасти ляльководи, що вдають із себе світовий уряд. Від нас вимагається принести Перемогу, отриману страшною ціною (ми ще навіть не знаємо в повній мірі, якою) в жертву фальшивому божку Міжнародного Права. Саме тому ідіотів масово допустили до ЗМІ – вволю покукарікати. Але лише з цього питання. Біда в тому, що Перемогою нам не відкупитись. Доведеться пожертвувати всім, рахуючи життя ваших дітей. Щоправда, ідіоти про це не думають. Вони взагалі не думають, бо ж ідіоти. Не беріть з них приклад! Хоча б у цьому…

Знов пояснюю на пальцях: ми не зможемо звільнити свої території, не захопивши частини московії. З цілого ряду причин. Хоча б тому, що штурмувати в лоб укріпрайон Донбасу наші генерали не будуть. Вони ж не кацапи, знають що легше обійти. Крім того, вихід на кордони 1991 року не припинить війни, що б там не думав, даруйте, не казав Верховний говнокомандувач. Снаряди й ракети кордонів не помічають. Навіть міжнародно визнаних самою оон! Матимемо вибір: відігнати орду хоча б кілометрів на 300 від нашого кордону, або жити під постійними обстрілами (як живе Ізраїль, але вищої інтенсивності). І не матимемо, з чого утримувати постійну професійну мільйонну армію. Менша орду не втримає, коли та полізе на нас знову. А вона таки полізе, бо хто їй заборонить? Міжнародне право?  Зупинившись на кордоні 1991 року – ми гарантовано програємо. Можливо не одразу, за кілька років. Але гарантовано. Бо повелись на нехитрий шулерський трюк, отож так нам і треба.  Річ у тім, що справжнє Право окрім обмежень дає й переваги. Власне, саме через це воно й існує. Так, ви не можете з’їсти сусідку, якою б апетитною вона не виглядала. Це обмеження. Але воно компенсується тим, що й вас не з’їсть ніхто з сусідів. Ну або в крайньому випадку буде покараний, якщо вже не втримається. І ви отримаєте хоча б моральне задоволення, булькаючи в його шлунку.

            Тобто право має сенс лише у випадку, якщо воно обов’язкове для всіх. А з цим теж проблема. Ветуни оон, тобто переможці 2СВ, намагались силою насадити для всього людства свою морально-етичну систему. Трюк не вдався через те, що самі ветуни ніколи не вважали нав’язане ними людству «міжнародне право» обов’язковим для себе, тобто порушили самі засади права як поняття. Про московську орду й казати не варто, але решта недалеко від них пішли. КНР окупувала й анексувала незалежну сусідню державу Тибет ще у 1955 році. Як покарало китайців «Міжнародне право»? Віддало КНР у 1971 році постійне місце в радбезі оон з правом вето. За потурання американів та інших борцунів за «міжнародне право»… А решта? А ви згадайте, як було утворено Косово. У відповідності з «Міжнародним правом»? Нє? Не думали? А ви спробуйте – багатьом подобається. Московія взагалі не є членом оон, ніколи туди не вступала, заяву не подавала навіть. Але інші ветуни ретельно заплющують на це очі. І ви готові принести в жертву цій химері життя власних дітей? Чи може спершу подумаєте? Хоча б раз, як виняток? Чи морально поширювати людське право на нелюдь? І чи не має за це бути покарання? Принаймні від Вищих Сил, якщо вже в цьому світі нікому…

Спробую дати власний прогноз воєнних  і навколовоєнних подій найближчих років. Справа невдячна, але всі цікавляться, а осоромитись я не боюсь. Стадо «військових експертів» на ТБ і в ютьюбі поре ахінею роками цілодобово і не боїться, тож мабуть це не боляче.

Отож, як я вже не раз писав, завершення війни можливе трьома шляхами: угода, капітуляція однієї зі сторін, знищення однієї зі сторін. З очевидних причин московсько-українська війна може завершитись лише згідно третього варіанту. Московія недоговороспроможна (і була такою завжди, просто іноді прикидалась, а потім припиняла), тож угоди не буде. Здаватись кацапи теж не стануть – не в їхніх звичаях. Капітуляція застосовується з метою зберегти життя людей. Це не  їхні цінності, та й не люди вони… Україні теж нема жодного сенсу здаватись, бо в цьому разі нас однаково чекає геноцид, тобто винищення. Набутий в ході війни досвід не дозволяє в цьому сумніватись. Залишається знищення. Два роки війни показали, що єдиною можливістю знищити нас для орди залишається застосування ядерної зброї. Але навряд чи це станеться. Головним стримуючим фактором є близьке розташування – ординці здохнуть від своєї ядерки разом з нами. Тож поки зберігатимуть хоч якусь надію на виживання – не застосують. Крім того, нам майже напевне вже є чим відповісти. З часом стане більше…

Головна проблема України у війні – навіть після остаточного розгрому ординського війська ЗСУ не матимуть достатньо ресурсу, щоб захопити й ефективно контролювати 1/7 земної суші. Власне саме на це ординці й сподіваються. А дарма… Король Пруссії Фрідріх (той самий, на честь якого всіх німців прийнято називати Фріцами, тобто культова фігура) залишив нащадкам секрет свого успіху, завдяки якому маленьке зачухане королівство перетворилось на одного з світових лідерів свого часу: не відкушуйте більше, аніж можете проковтнути!

            Впевнений, що Генштаб ЗСУ знайомий з його творчим спадком і діятиме відповідно. Тож ризикну спрогнозувати наступне:

-         Не пізніше початку літа ординське військо зазнає критичних втрат у засобах ППО та артилерії, які неспроможне буде компенсувати ані власним виробництвом, ані закупівлею у собі подібних.

-         Скориставшись цим, ЗСУ знищать або захоплять рештки ворожої техніки в ході наступу і завдадуть масових втрат у живій силі відступаючим, тобто хаотично втікаючим кацапам. Ординське військо зазнає втрати керованості. Військові знають, що це означає…

-         ЗСУ влаштують демаркаційну «зону безпеки», захопивши стільки ворожої території, скільки зможуть контролювати. Найбільш очевидним є рубіж Прип’ять – Дніпро – Болва – Десна – Судость – Орлик – Ока – Сосна – Дон – Волгодонський канал – кордон Казахстану. Його найзручніше обороняти: розриви між водними перешкодами становлять сумарно менше 200 км. Захоплена територія дещо перевищуватиме територію України. Населення частково втече, частково буде зігнано примусово. Можливо, якась мінімальна частина буде залишена.

-         Це дозволить вирішити ряд задач:

1.     Ослаблення орди шляхом зменшення її експортного потенціалу (ресурсна Астраханська область дає 8% ординського експорту), вилучення більшості плодючих земель та навантаження економіки десятком мільйонів біженців.

2.     Забезпечення свободи судноплавства, що є критичною для української економіки, з огляду на таких «друзів» як польща, готових будь-якої миті заблокувати наш сухопутний експорт, нітрохи не соромлячись наслідків.

3.     Відсікання орди від ірану й туреччини.

4.     Захоплення ресурсу для подальшого утримання та переозброєння ЗСУ (інших джерел нема й не передбачається, можете звичайно чекати західної допомоги або передачі Україні заморожених ординських капіталів, але допомога марсіан значно імовірніша за ці сценарії).

5.     Підвищення статусу і впливу України в світі шляхом контролю майже половини світових чорноземів, що унеможливить у подальшому застосування проти нас нашими «партнерами» жодних дієвих санкцій.

6.     Зацікавлення Китаю реальним, а не міфічним, «шовковим шляхом». Оскільки Казахстан вже фактично перетворився на провінцію Китаю, Україна стане єдиною транзитною державою між найбільшим світовим ринком і найбільшим виробником ширнепотребу.

7.     Взяття під контроль басейну Дніпра. Критично важливо, оскільки орду слід позбавити можливості труїти воду, яку п’є більшість нашого населення. В тому, що таке бажання в них є і воно не зникне – можете навіть не сумніватись. Україна не зможе співіснувати з ордою, якщо та контролюватиме верхів’я наших головних річок.

8.     Деморалізацію населення орди. Поки що всі наші дії не справили на ординців жодного враження. Московські запроданці за заході на основі цього поспішили оголосити орду невразливою. Але це не так. Якщо втрати не лякають твого ворога, це означає лише те, що він втрачає не те, що насправді цінує. Втрату життя співвітчизників ординець переживає байдуже, навіть близьких родичів, така вже він тваринка... Втрату грошей та матеріальних цінностей переживає важче, але змириться, якщо йому пояснити, що внаслідок окупації України він з часом отримає більше. Не кажучи вже про вялічіє… А от втрату територій ординець переживатиме вкрай болюче. Бо він загарбник і живе заради «пріращєнія зємліци». А якщо матиме місце «отрицатєльноє приращение» то його мерзенне існування втратить сенс у його власних очах. Це не призведе до капітуляції, але дуже послабить орду й може викликати чергову смуту. Якою гріх не скористатися нам…

Що далі? Орда не розвалиться одразу, звісна річ. Але стане на крок ближче до остаточної руйнації.  І задіє останній ресурс: мобілізацію мільйонів недолюдців, яким плювати на власне життя. 5-8 мільйонів (за різними оцінками) солдатів, готових виконати будь-який наказ і здохнути будь-якої миті – страшна сила. Як вона буде застосована? І коли? Є два варіанти.

-          Якщо на той момент лють затмарить кремлінам те, що у них замість мозку, вся ця орда виплеснеться на нас. Коли? Як тільки завершиться мобілізація, без жодної підготовки. Бо який сенс навчати їх роботі з технікою, якщо її вже нема?! І тоді все залежатиме від наявності у ЗСУ достатньої кількості касетних боєприпасів. Їх вже заготовляють, але скільки – то вже державна таємниця. Мені не повідомляють. Якщо ж цих боєприпасів не вистачить – єдиним нашим шансом на перемогу буде взяти в руки зброю геть усім. Кожна вулиця, кожне поле перетворяться на бойовиштє… Але навіть у цьому разі наші шанси на перемогу доволі переконливі – передусім через те, що відступати нікуди, альтернативою буде геноцид. В кожному разі нас буде більше, аніж нападників. Аби лише патронів вистачило. Бо більшість населення не володіє лопатою так віртуозно, як Кулеба…

-         Але куди імовірнішим виглядає варіант нападу на Європу – товсту, жирну, розніжену. І невимовно підлу, тобто апріорі неспроможну домовитись між собою. Це дозволить орді розгорнути нову стратегію світового панування: відняти в європейців засоби виробництва. Досвід «здобуття» сучасної промисловості вони вже мають. 1945 року їм вдалось капітально розграбувати Європу, награбоване стало основою радянської економіки, але на сьогодні вже трохи застаріло і не задовольняє потреби виробництва сучасної зброї. Крім того, для багатомільйонної кепсько озброєної орди, позбавленої важких озброєнь, нато виявиться куди більш підходящим суперником, аніж Україна. Захід готувався до зіткнення з армією, подібною до своєї: професійною, малочисельною, добре озброєною. Тобто саме такою, як та, що напала на нас у 2022 році. А от проти багатомільйонної орди вони просто не матимуть достатньо засобів враження. І йдеться не лише про снаряди, які вони не спроможні виробляти (але спроможні не червоніючи говорити про це нам), але передусім про авіаційну зброю. Не секрет, що країни нато покладались саме на авіацію як основну ударну силу. Їхні літаки й гвинтокрили, які вони так не бажають давати нам, озброєні найсучаснішими ракетами, але їхня кількість не дозволить зупинити орду, яка не утворює скупчень, не має техніки і не зупиниться через втрату мільйона-двох солдатів. Це максимально незручний суперник для нато, і він чудово про це знає. Єдине, що може зупинити орду в її шляху на захід – тотальне озброєння всіх громадян держав Європи і їхній збройний спротив. Але ліберасти встигли виховати два покоління переконаних поц… даруйте, пацифістів, які навіть не приховують, що втечуть, замість боронитись. І для орди це теж не секрет… Тож найімовірніший хід подій приблизно такий:

-         Зазнавши розгрому в Україні і втративши кращі свої землі, орда проводить мобілізацію, переконується, що ЗСУ остаточно зупинились і будують лінію оборони, бо не мають ресурсів для подальшого наступу (наші тупі й жадібні «партнери» про це вже подбали) і нападає на Європу через білорусь. Саме так, розмови про напад на Фінляндію й Балтію залиште недоумкам, які засирають вам мозок з телевізора. Цього не буде, бо це не має сенсу. Або як кажуть в Одесі: шоб шо?! Захопити кілька дрібних країн для орди не проблема, але навіщо?! Щоб показати, що нато безсиле?! Кому показати?! Вже навіть сліпому видно, що нато здохло. Саме цим пояснюється стрімкий ріст підтримки України з боку дрібних держав ЄС. Вони давно відчували запах смаленого, але лише зараз з’ясували, що то горять їхні власні дупи… Тож їхня підтримка з часом лише зростатиме. Але не замінить допомогу сша, навіть таку жалюгідну, як діставалась нам останні два роки. Масштаби не ті… Втім, не виключено, що ці країни, принаймні більшість з них, війна так і не зачепить. Бо замість гаяти час, завойовуючи промислових гігантів на кшалт Естонії, орда накинеться передусім на Німеччину. Бо є що взяти. Нічого особистого, лише бізнес. Та й незчислені хабарі, роздані тамтешнім політикам вроздріб і політичним партіям гуртом тре якось повертати… Так, орда нічого й ніколи нікому не дарує. Позичає. Щоб повернути з відсотками. За відсотки зазвичай правлять здерті шкіри тих самих довірливих корупціонерів, усіляких русяферштейнерів… І за дешевенький газок теж доведеться розплачуватись, він теж був у кредит… Польщі зі стотисячним військом вистачить щонайбільше на тиждень, німецьке військо взагалі небоєздатне (меркеля-шредери про те подбали), тож орда не спиниться раніше, ніж на березі Рейну. Німеччина буде захоплена на 80%, Нідерланди – наполовину, Чехія повністю, Австрія частково (в гори орда навряд чи полізе, з тих же міркувань не атакуватиме південь Європи), Угорщина й Словачина… тут як пощастить. Хоча зазвичай орда не залишає наживу тих, хто надто ретельно вилизує їй дупу. Не довіряє ретельності й старанності, бо їй самій ці чесноти невластиві…

І весь цей апокаліпсис  - не прогноз на віддалене майбутнє, а найближчі перспективи. Звільнення окупованих територій України не можна відділити від захоплення ординських земель (останнє почнеться раніше, аніж завершиться перше – війна не визнає кордонів), але весь цей процес завершиться при найкращому восени цього року, при найгіршому – навесні наступного. Після цього орда візьме паузу, але зовсім невелику. Десь півроку, найбільше – рік.

Що буде далі? Не знаю, варіантів забагато. Якщо відкинути втручання марсіан, самоліквідацію ординців технічним спиртом, допомогу американів (які раптом забудуть, що вони - сцикливе гівно, і знов уявлять себе світовим лідером), то все решта - можливо …

Що можна сказати з упевненістю: остаточне завоювання орди Україною – дуже віддалена перспектива. Накопичити ресурси вдасться дуже нескоро, крім того при штурмі москви таки виникне загроза застосування ядерної зброї (бо ординцям вже не буде чого втрачати). Тому найімовірніше – слона їстимуть частинами. Орда залишатиметься небезпечною для самого існування України і українців, аж поки не буде надійно і назавжди відрізана від Сибіру. На сьогодні в нас немає ресурсу це зробити і не видно бажаючих зробити це за нас. Але в разі рішучої поразки орди в Європі по Парагвайському варіанту (внаслідок Великої Парагвайської війни чоловіче населення Парагваю скоротилось на 95%) така можливість може у нас з’явитись, головне не проклацати дзьобом…

      І якщо це дійсно станеться – остаточну ліквідацію орди ніхто не форсуватиме. ЗСУ методично нищитимуть безпілотниками її енергетику й промисловість, а вже наші нащадки остаточно розберуться зі здичавілими аграріями на копитній тязі. А втім, хто зна… Життя покаже…

 

За останній місяць, поки економіка України повільно конає від блокади, ми вже досхочу наслухались «експердів» про причини й наслідки, вигоду нинішньої польської влади, що поспішає плюнути нам у борщ і неможливість сваритися з Польщею, де до влади ось-ось прийде добрий і лагідний Туск, необхідність зберігати витримку й не вестись на провокації, та іншу подібну ахінею. Єдина думка, що виникала раз по раз особисто у мене: хто їм за це платить?! Ні, не блокувальникам, з тими якраз все зрозуміло. Отім убожествам, що формують нашу хробацьку думку…

Насправді здорова держава вирішила б цю проблему протягом тижня. Хоча дійсно здорова держава у таку халепу не потрапила б взагалі… Насправді достатньо всі ці рила… ні, не начистити, звісно, як би не хотілось, - а просто сфотографувати. Всіх учасників цієї ганебної вистави. Потім ідентифікувати (за нинішніх технологій це не становить жодної проблеми, принаймні для спецслужб). Паралельно МЗС мало б звернутись  до польської влади з проханням ідентифікувати всіх учасників блокади. Потім, посилаючись на дані польської влади (якби їй раптом захотілось співробітничати), або наших спецслужб,у разі відмови чи зволікання, МЗС мало б оприлюднити офіційний список цих осіб як персон нон грата. Пояснити, що оскільки вони своєю діяльністю становлять загрозу національній безпеці України й виступають посібниками організаторів геноциду нашого народу, то ні вони самі, ні їхні дебільні дітки, ні придуркуваті внучки ніколи не перетнуть українського кордону. І все. Організаторів цим, звісно, не покараєш, але з виконавцями в них почались би колосальні проблеми. Водій вантажівки, що має заборону в’їзду до сусідньої країни, сприйматиметься будь яким роботодавцем, як каліка. Ніхто його на роботу не візьме, хіба за півокладу. Путінські срібнички закінчаться, а проблема не лише залишиться, а й передасться у спадок. І що характерно, це й крок ніяк не вплинув би на наші стосунки з майбутнім польським урядом… Але для цього потрібно думати, що для нинішньої влади нехарактерно. Та й для колишніх теж, якщо чесно…

                Угорська проблема вирішується так само, але навпаки. Ніхто нічого не оголошує й не пояснює, але власників угорського паспорта просто перестають впускати в Україну. На кордоні ставиться штамп «депортація»  - і біжи додому. Коли офіційна угорська влада почне  протестувати – знизити рівень стосунків. До консульських, наприклад. Тоді, не маючи можливості втрапити до України навіть на похорон рідних, наші добрі сусіди трохи протверезіють і навіть почнуть менше обирати чурбанів. Це, до речі, абсолютно законно. Попри безвіз, кожна країна зберігає за собою право не впускати іноземців, які становлять для неї загрозу. Під час війни це право взагалі не може піддаватись сумніву. А у випадку держави, де більшість громадян обирає чурбанів, добре знаючи, що це наші вороги й агенти москви, кожен громадянин без винятку становить загрозу для України. Що тут доводити?! Звісно, процес протверезіння триватиме роками, швидкого ефекту, як у польському випадку, чекати не доводиться. Але якщо ми дійсно хочемо до ЄС і НАТО, то іншого шляху не маємо. Чурбани з їхніми ручними свиняйто нас туди не пустять. І заклики «експердів» (особливо тих, що сім років брехали про відсутність військового вирішення українсько-московської війни, яку вони називають конфліктом) домовитись з чурбанами  шляхом переговорів і поступок – це вже відверте шкідництво. Щоб з ними домовитись, мало дати їм більше, аніж путін (а нам давати нічого). В москві на кожне свиняйто окрема течка лежить з компроматом. Тож такі пропозиції – навіть не глухий кут, а тупий.

Але зрештою маємо те, що обираємо. Не знаю, що тут можна зробити. Ну плюньте в дзеркало. Йому байдуже, а витирати однак вам…

Стаття містить три звернення.

1.       До «західних» «партнерів»: починайте допомагати по справжньому – дорогою сучасною зброєю і в пристойних кількостях, бо ваші обіцянки та теревені про наміри вже дістали. Або запасайтесь памперсами у достатній кількості. Можна одночасно.

2.       Кацапам: прориву не буде. Розслабтесь.

3.       «Пересічним» українцям: не читайте, а головне – не коментуйте тексти, не доступні вашому розуму, навіть якщо всі літери здаються знайомими.

 

Оце, власне, і все. Срач можна припиняти.

Понеділок, 08 травня 2023 15:20

Як провести парад пабєди.

Оскільки весь інтернет останніми днями переймається переважно майбутнім парадом «пабєдітєлєй - дєдоваєвалов» на маацквє (як наче нічого важливішого в білім світі нема), і обсмоктує єдину нехитру думку « чи наважиться путін хоч недовго побути сумною нерухомою мішенню для ЗСУ) докину й свою пропозицію, як провести парад і водночас убезпечити їхнього ваашдя (його подальше існування насамперед відповідає нашим інтересам, а не їхнім), бо насправді проблема, що здається нерозв’язною, вирішується на подив просто.

Пропоную виставити на трибуну маавзалєя одразу двох путінів – по краях балкону. Це забезпечить одразу цілий ряд переваг:

1.    Надасть картині симетрії. Це, звісно, не зробить її привабливою, а все ж…

2.    Двох путіних важче вбити одним вибухом (не кажучи вже про постріл), більша імовірність, що хоч один доживе до завершення параду.

3.    Глубінний нарот переконається, що атєчество у надійних руках, вожді заготовлені у кількостях,  достатніх для задоволення всіх розумних потреб і значної частини нерозумних.

4.    Якщо один вошдь забуде текст чи втратить силу духу – другий одразу прийде на допомогу, бо темп на параді – це все.

5.    Вороги пересвідчаться, що вошдь вічноживий, немов аменба, на яку він так схожий, сподіватись на його слабке здоров’я – справа марна, а намагатись вбити – безглуздо.

6.    Більшість учасників параду, що звикли гризти вошдя очима – гарантовано наживуть косоокість, що в подальшому ускладнить їм прицілювання на фронті, а особливо обдарованим – взагалі допоможе «відкосити».

7.    На парад приїдуть аж два «президенти», тож кожному з них на знак подяки і в компенсацію за ганьбу можна виділити персонального путіна. І навіть загорнути з собою.

Швидкий тест на IQ

Навіщо приїздив Жопайден?

  1. Хто це?
  2. Вшанувати пам’ять жертв московської агресії – зрозуміло ж написано!
  3. Він не приїздив!
  4. Щоб здобути прихильність українського народу й запевнити його в непорушній підтримці.
  5. Щоб продемонструвати пуйлу солідарність з Україною, Сі Жопао – кузькіну мать, а решті світу – свою хоробрість.
  6. Щоб узгодити дії щодо виключення московії з оон.
  7. Щоб обговорити постачання літаків і ракет.
  8. Щоб схилити Україну до територіальних поступок заради перемир’я, шантажуючи припиненням допомоги.
  9. Для ознайомлення зі стародавньою культовою архітектурою Києва.

 

Ключ у розділі "події".

Вівторок, 21 лютого 2023 10:26

Швидкий тест на IQ.

Швидкий тест на IQ

Навіщо приїздив Жопайден?

  1. Хто це?
  2. Вшанувати пам’ять жертв московської агресії – зрозуміло ж написано!
  3. Він не приїздив!
  4. Щоб здобути прихильність українського народу й запевнити його в непорушній підтримці.
  5. Щоб продемонструвати пуйлу солідарність з Україною, Сі Жопао – кузькіну мать, а решті світу – свою хоробрість.
  6. Щоб узгодити дії щодо виключення московії з оон.
  7. Щоб обговорити постачання літаків і ракет.
  8. Щоб схилити Україну до територіальних поступок заради перемир’я, шантажуючи припиненням допомоги.
  9. Для ознайомлення зі стардавньою культовою архітектурою Києва.

 

Ключ.

  1. Від 40 до 50
  2. Від 50 до 60
  3. Більше 120
  4. Від 70 до 80
  5. Від 110 до 120
  6. Від 90 до 100
  7. Від 80 до 90
  8. Від 100 до 110
  9. Від 60 до 70
Неділя, 05 лютого 2023 18:52

Літаки для ВПС.

            Інформаційна атака на українців стосовно бойової авіації почалась планово й узгоджено. Нам одночасно впарюють дві ідеї: що Ф 16 – видатний літак, і що нам їх не дадуть. Звична тактика торгівця, що набиває гівну ціну. Тож розглянемо по частинах – спершу літак. Для розуміння процесу необхідно пояснити загальну класифікацію бойових літаків. Інакше людям, далеким від проблеми, буде геть не зрозуміло. У 70-х роках минулого століття виходячи з наявних технічних можливостей і досвіду літакобудування США та ссср одночасно й незалежно один від одного (якщо не згадувати про совіцьких  шпигунів, яким «захід» був інфільтрований не менш рясно аніж зараз), дійшли однакового висновку: клас винищувачів треба розділити на два підкласи: важкий винищувач, спроможний водночас виконувати функцію фронтового бомбардувальника, достатньо швидкий і маневрений, щоб не потребувати прикриття іншими, меншими винищувачами, так званий «літак для здобуття панування у повітрі» і легкий винищувач – перехоплювач ППО, високоманевровий, швидкий, економний, а головне – ДЕШЕВИЙ. У США ними стали Ф 15 та Ф 16 відповідно. У ссср – Су  27 та Міг29.  Звісно, клас винищувачів не обмежувався цими двома видами. У США існував палубний винищувач Ф 14, у ссср – дальній перехоплювач Міг 25, призначений збивати американські бомбардувальники над Льодовитим океаном, далеко від аеродромів базування.  Але мова не про них.

            Порівняння Міг 29 (основний літак ВПС України на сьогодні) та Ф 16 свідчить не на користь останнього. Це якщо за бойовими характеристиками на час введення в експлуатацію, тобто на кінець 70-х років. Вже тоді американи вдались до фальшування: заявлене корисне навантаження Ф 16 складало 3500 кг, тоді як Міг 29 – усього 2000. Досягли цього «успіху» за рахунок запасу палива. Із загальних міркувань зрозуміло, що чим менше літак бере палива, тим більше може взяти чогось іншого. Ось тільки далеко так не залетиш. У Ф 16 частина заявленого корисного навантаження завжди приходиться на зовнішні паливні баки. Дійсно, Ф 16 дещо економніший за Міг 29, насамперед за рахунок схеми з одним двигуном, але при аналогічному бойовому радіусі не в змозі нести більше 2500 кг бойового навантаження. Взагалі, підйомна сила літака залежить переважно від двох чинників: площі крила й потужності двигунів. Нас намагаються переконати, що маючи подібну до «рафаля»  й «тайфуна» масу, вдвічі меншу площу крила й у півтора рази слабший двигун, остання версія Ф 16 може нести 7500 кг корисного навантаження. Не знаю, на кого це розраховано…

            На сьогодні клас легких винищувачів, що досі виробляються, (якщо не брати до уваги ворожі зразки – москалські, китайські, індійські) налічує 3 машини: Ф 16, Ф 35 та «гріппен».  Найбільш «розкручений» з них – Ф 35, але найкращий – «гріппен». Він куди більше за свого американського конкурента відповідає вимогам до 5 покоління літаків: долає звуковий поріг без форсажу, має високу паливну ефективність, низьку радіолокаційну помітність, вищу крейсерську швидкість і маневреність. На додачу здатен нести до 5300 кг бойового навантаження. І це вже не трюк, бо «гріппен» легший за Ф 16 на 3 тони. Це новий тип літака, виконаний переважно з композитних матеріалів. До того ж «гріппен» має надзвичайно низьку вартість експлуатації – в рази дешевше від Ф 16 і на порядок – від Ф 35.  А для класу літаків,  створеного задля ЕКОНОМІЇ – це критично важливо.  Чому ж найпоширенішим літаком класу є Ф 16? Він найдовше виробляється і жорстко підтримується США, щоб забезпечити доходи собі, а не конкуренту. Якщо хто забув – в світі ДОСІ нема транспортного літака, кращого за АН -70, але американи успішно заблокували його продаж країнам НАТО ще двадцять років тому. Така вона, вільна конкуренція…

            Що нам потрібно насправді, і в якій кількості? За моїми оцінками, заявка ВПС занадто скромна – реальна потреба складає десь двісті сорок «гріппенів» чи інших легких винищувачів, та шістдесят важких літаків, бажано більших від Ф-15, «рафаля», «тайфуна».  Щось середнє між бомбардувальником і винищувачем-бомбардувальником. На думку приходять лише дві машини: Ф 15 SE («німий орел») та Ф 22. Але Ф 22 американи нікому не продають, навіть прямо  заборонили це законом, а «німий орел» не виробляється серійно ( це остання експортна версія Ф 15 зі збільшеними габаритами, потужністю двигуна, а отже й більшим бойовим навантаженням 14 тон). Тож можливо доведеться вдовольнитись меншим винищувачем-бомбардувальником, а може  й просто фронтовим бомбардувальником (хоч це вже відстій, цей клас взагалі вже зникає, бо вузько спеціалізований і вимагає повітряного супроводу).

            Що взагалі є у світі на сьогоднішній момент? Бо чекати, поки нароблять нових літаків, не дуже хочеться…

            Швеція має на зберіганні більш сотні «гріппенів». Але це блок А/В. Їх можливо модернізувати до літака 5 покоління (блок Е/Ф), але це не швидко й не дешево. Доведеться міняти й електроніку й двигуни, тож від літака залишиться половина. Хоча навіть у такому стані «гріппени» є грізною силою. Їхня вартість не перевищить 50 мільйонів за штуку (без модернізації). Вартість нових складе ближче до 100 мільйонів, ну може 80…

            США мають у відстійниках Ф16, Ф 15, ФА 18, Ф14, але не мають жодного бажання нам їх давати. Ф 16 перших серій зараз переробляють на літаючі мішені для навчання ППО! Отакий у нас «союзник»… Спокійно дивиться, як Україна стікає кров’ю, як гинуть наші жінки й діти, але знищує свої старі літаки, щоб тільки не дати нам… Тим, хто знає справжню історію цієї держави, дивуватись не доводиться. Решту запрошую почитати https://www.mytus.net/index.php/publitsystyka/item/92-a-brief-history-of-us-customs-tariffs

А для тих, хто не хоче читати й неспроможний думати ( а їх в Україні переважна більшість, вибори найкращий тому доказ) США залишаться найкращим союзником України, бо вкладаються не в допомогу, а  в розмови про неї…

            Канада має майже сотню ФА-18, які давно планує замінити на Ф 35. Це непогана машина, порівняно з Ф 16, але палубна, тобто хоч і належить до класу винищувачів-бомбардувальникам, але програє  конкурентам за основними параметрами, особливо за бойовим радіусом і вартістю експлуатації. До речі, з тих же міркувань і Ф 35 програє конкурентам – він одразу задумувався передусім як палубний, має навіть модель з вертикальним злетом. Тобто страждає надмірною вагою, несе безліч обладнання, не потрібного для літака наземного базування, має особливості конструкції, що заважають літати й воювати. Але то таке. Бо Ф 35 нам точно не світять. ФА 18 може послужити Україні як легкий винищувач (хоча насправді таким не є, але може виконувати більшість його функцій) але не як важкий бомбардувальник – бойового радіусу замало. Загалом – не найкращий варіант, але прийнятний.

            Британія має на консервації (власне вже рік розконсервовує, могла б і закінчити досі) фронтові бомбардувальники «торнадо». Двісті штук…  Аналог Су-24, що є на озброєнні України та московії, але дещо кращий за характеристиками. З можливостями США не порівняти, але Британія має головне – БАЖАННЯ допомогти, тож не можна виключати й цей варіант… Хоча цей літак застарілий, безумовно гірший за Ф 16, але теоретично може виявитись отією синицею  в жмені, у нашій ситуації перебирати дарунками не доводиться…

            Ф 16 у світі (за межами сша) літає майже тисяча, більшість підлягає заміні на Ф 35, тож можливість їх отримання найбільш імовірна. Вони придатні до ближнього бою з ворожими винищувачами, пуску крилатих ракет (якщо нам їх хтось дасть), знищення московських вертольотів, крилатих ракет і дронів, повітряного патрулювання, прицільного обстрілу засобів ворожої ППО. Слабо придатні до бомбардування ворожих позицій. Практично непридатні до бомбардування ворожих тилів та комунікацій  некерованими бомбами (найдешевший, а тому найбільш ефективний засіб враження ворога на сьогодні).

            Оце і всі реальні можливості бодай щось отримати від партнерів станом на зараз. Подарунки від марсіан, шольца, макрона та інші фантастичні варіанти розглядати не будемо.

            Ф 16 можна приймати у подарунок, особливо якщо це безальтернативно. Якщо ж дарують гроші, за які можна купити щось інше – варто сім разів відміряти, чи треба нам це щастя. Тим більше не варто купувати їх за свої. Особливо за ціною 160 мільйонів за штуку, яку зараз нав’язують нашій свідомості професійні любителі сша- грантожери. Якщо йдеться про те, що кожен мисливець бажає знати, де сидить відкат  - то я не проти, коли йдеться про «освоєння» американського бюджету, а не нашого. Надто якщо батько мисливця – чинний президент сша, а для страховки у мисливця в кишені лежить довідка про неосудність… За таких стартових можливостей гріх не зайнятись справами, поти татусь втирає лохам-українцям про боротьбу з корупцією. Але однак, якщо це подарунок коштом бюджету сша – треба брати.  Якщо ж є вибір… Жоден винищувач у світі не вартує стільки, навіть Ф 22, поза сумнівом найкращий. Це десь чотири ціни нового Ф 16. Відкат завеликий навіть за українськими мірками. Але можливо для сша – в самий раз…

            Ну і наприкінці – повернемось від пухнастих  мрій до жорсткої  реальності. Єдиний дієвий шлях оновлення авіапарку для України в нинішніх умовах – власне виробництво. Україна має технологію виробництва Су-27 аж до технологічних карт (наші підприємства займались їх капітальними ремонтами й модернізацією) і необхідні для цього виробничі потужності. Звісно, літак не найкращий станом на сьогодні, але його можна покращити – наша промисловість здатна створити бортову РЛС з ФАР, новітні засоби РЕБ та РЕР, сучасну авіоніку. Тобто дати війську єдиний, уніфікований літак за прийнятну ціну (20-25 мільйонів доларів за штуку). Теоретично можливо, що Україна спроможна налагодити виробництво покращеної версії Су – 27 (Су -30), бо він розроблявся ще за доби ссср у тісній кооперації, тож Україна цілком може мати технологію, але це вже мої здогади. Теоретично можливо, що внаслідок війни Україна отримає технологію виробництва останньої версії цього літака із змінним вектором тяги (Су – 35), але це вже зовсім вилами по воді… Принаймні Су 27 – це вже точно та синиця, що від нас не втече. Кепсько лише, що це питання не одного року, а літаки потрібні зараз. Втім, натовпу абжаючих дати нам бодай щось зараз – не спостерігається. Тому потреба в сучасних літаках не зникне за кілька років. А навпаки – посилиться. Бо агресивний сусід після поразки нікуди не зникне, принаймні остаточно, а «партнери» після нашої перемоги  щедрішими не стануть. Шість чи сім мільярдів доларів будуть страшною сумою для зруйнованої, пограбованої й покинутої союзниками повоєнної України, але іншого варіанту, схоже, не проглядається. Ну і на останок короткий рейтинг наявних у світі сучасних і відносно сучасних бойових літаків (не взагалі, а стосовно наших потреб, суб’єктивно й ДУЖЕ приблизно).

1.     Ф 22

2.     «Гріппен»

3.     «Німий орел»

4.     «Тайфун»

5.     «Рафаль»

6.     Ф 15

7.     Ф 35

8.     ФА 18

9.     Ф 16

10.Ф 14

11.«Торнадо»

Платні поціновувачі Жопайдена – грантожери та їхні безплатні сракоголові послідовники вкотре намагаються зліпити зі свого господаря/кумира головного рятівника України (чомусь забуваючи подякувати за рішення не давати Україні бойові літаки, навіть з відстійника, де їх кілька тисяч іржавіє без діла). З поваги до їх невпинної праці розповім, як мала б виглядати реформа ООН, якби американи дійсно хоч трохи були  зацікавлені в існуванні «міжнародного права». Та сама, яку Жопайден устами (чи чимсь до них подібним) свого держсекретаря оголосив неможливою.

1.Верховний Суд США ухвалює рішення, що РФ (узкая підарасія) не є членом ООН, оскільки не проходила процедури вступу й устав ООН не підписаний її представником, вона не має легітимно обраної влади й міжнародно визнаних кордонів, а отже на неї не поширюються  зобов’язання по видачі Манхеттенської візи її представникам в ООН.

2. Держдеп відмовляє кацапам у візі, посилаючись на рішення Верховного Суду і на те, що вони навіть не бензі, а так – звичайне гівно…

3. В разі, якщо якісь інші громадяни московії, що легально перебувають на території США з дипломатичними паспортами, починають вдавати з себе делегацію рф в ООН – вони негайно видворяються з території США, а у випадку, якщо вони належать до штату посольства – розриваються дипломатичні стосунки, що має наслідком негайне видворення всієї місії.

І що? І все! ООН із загального посміховиська різнокольорових диктаторів перетворюється на міжнародну організацію миролюбних держав (нехай і не надто шановну) покликану забезпечувати мир в усьому світі й гасити збройні конфлікти (як це й записано в її Статуті).

Але цей простий план все ж має дві перепони – оті самі нулі. Перший – це міжнародне право, якого насправді не існує (поясню іншим разом), другий – сша, що вдають Першу державу світу, насправді залишаючись при цьому нулем, хоч і дуже роздутим.

Зважаючи на те. що Верховний Суд США складається всього з 9 суддів, рішення могло бути швидким, та ще й не дорогим на додачу, якби керівництво США було хоч трохи в цьому зацікавлене. Але ж доведеться покарати своїх вельможних злочинців, які допустили чорт зна кого до Радбезу без жодних на те підстав.  І постраждають шкурні інтереси США, оскільки рішення спростить Китаю шлях до захоплення Сибіру…

Але навіть найширші можливості не замінять найменшого бажання, про що я не втомлююсь вам нагадувати. І все б нічого, якби Україну не змушували повсякденно до кривавих жертв на вівтар фальшивого божка Міжнародного Права…

Go to top