Розлучення по європейськи, або навіщо пєтьману Бандера.
Думаю, спостережливі читачі вже помітили, що останні рухи свинорилого пєтьмана демонструють чітку тенденцію, яку я вам вказав одразу ж після вручення цьому «герою» «нагороди» від «ветеранської» організації «Pes_Rublika». До речі, перепрошую товариство за помилку, допущену минулого разу у цій назві. Вона спричинена підсвідомим бажанням віднайти у цій бридкій організації бридких людців хоч щось українське… Коли вірні холуї мародера заспівали в раді «батько наш Бандера» більшість з вас мабуть вирішили, що Вальцман вчергове змінив прізвище, щоб бути «в тренді». Але ж ні… Принаймні – поки що. До речі, сам «флешмоб», як прийнято казати зараз, хоч і був швидше за все чистим душевним поривом групи патріотів, «розкрутився» до рівня хіта, чи як зараз кажуть «вірусного» зовсім не задарма. Людям, які пробували бодай щось розмістити в інтернеті з метою широкого розповсюдження, добре знають, скільки це вартує. Тисячі подібних «флешмобів» залишили по собі лише затухаючі кола в болоті інтернету, а цей злетів птахом не внаслідок дива Божого, а за ДУЖЕ конкретні гроші. За мародерські гривники, настояні на крові патріотів.
Навіщо це мародерам? Бо прийшов час міняти вивіску своєї банди, кепсько замаскованої під ідеологічну партію. Ребрендинг, тобто перейменування, - це дуже складний, витратний і ризикований хід у будь-якому бізнесі. Причиною його є якісь прорахунки у бізнесовій стратегії. А якщо ребрендинг відбувається неодноразово, то це може пояснюватись лише вкрай низькою якістю товару, ним позначеного. UMC-MTS-Vodafone – приклад для тих, хто не зрозумів. Що ж можна сказати про «партію», що регулярно змінює назву? Солідарність-БПП-ЄС, як її не називай, однак залишиться тим самим «солідолом» - лайт-версією риго-аналів. Власник цієї «партії» і всіх її депутатів та функціонерів – не державний діяч, не політик, і не «політична тварина» навіть… Колись для таких введуть окремий термін. Можливо «політична худоба». Але це не точно. Всім, хто хоч трохи цікавиться політикою (тобто громадянам України без явних ознак ідіотизму) добре відомо, що ця худоба в принципі не має й не може мати жодної ідеології, окрім грошей за будь-яку ціну. Засновник «обрізаних» есдеків, риго-аналів, «солідолу» просто перебуває в пошуку нової «ідеології» для маскування своєї банди. Згоден, ідеологія «європейського вибору» - калічна за визначенням. Політологи скажуть, що це й не ідеологія зовсім, і будуть праві. Але псячим виборцям згодиться. Вірніше - поки що годиться. Але наступного року нас очікує болісне розлучення з Європою, про яке добре знають політики, але не поспішають ділитися цим знанням з лохторатом. Річ у тім, що взаємодія між народами, суспільствами, державами, міждержавними об’єднаннями містить завжди три аспекти: політичний, економічний, культурний. І по всім трьом у нас з ЄС непереборні протиріччя, які вже неможливо приховувати в силу ряду об’єктивних факторів.
Політично Європа визнає (крізь зуби), що Україна є жертвою московської агресії. Але при цьому НІЧОГО не робить для допомоги жертві й покарання агресора. Про «санкції» не згадуйте – це вже навіть не смішно. Про те, що справжніх санкцій не буде – я вас попереджав 7 років тому. Тоді ви вилили на мене достатньо помиїв, щоб хоча б зараз спробувати зрозуміти. Євросоюз не в змозі запропонувати нам нічого, окрім капітуляції і московського рабства. Європа багаторазово, впродовж віків, віддавала нас у рабство москалям заради своєї, навіть копійчаної вигоди. А ми досі намагаємось лизнути їхню руку, немов дурне щеня… І наша окупаційна влада несе значну частку відповідальності за це. Як і раніше… Якщо ви поговорите з типовим німецьким, до прикладу, бюргером, то будете немало здивовані. Ви почуєте, що головною проблемою Євросоюзу є не москаль-окупант, що вже стукає в їхні двері, і не Китай, що виробляє біологічну зброю з метою звільнити земну кулю від конкуруючих рас, а… ризик програти економічну конкуренцію США… Саме так… Таким його виховували останні тридцять років продажні політики, меркелі різних гендерів… Московія, програвши Холодну війну, зробила ставку на підкуп з метою роз’єднання своїх ворогів. Нічого дивного чи нового – вона завжди так робить, програвши війну. Демократична система західного зразка (окрім британської, про що детально у попередній статті, та скандинавських) критично залежна від фінансування партій. Тобто добре профінансована партія отримує критичну перевагу над недофінансованою, і фінансовий чинник перебиває усі інші – особистостні, релігійні, ідеологічні. За цих умов нема нічого дивного в тому, що провідні партії провідних держав ЄС і їхні лідери виявились "на корню" скупленими московськими спецслужбами. І свій лохторат вони виховували в нав’язаній москвою парадигмі. А що ж Україна? Наша окупаційна влада, збудована на компрадорському капіталі, усіляко їм у цьому допомагала. Думаєте, свинорилий пєтьман не знав, що всі макрелі-макарони лежать у путінській кишені і переговори з ними не мать сенсу? Що працювати треба з їхніми виборцями, невтомно нагадувати ситим бюргерам, що поруч них точиться війна, яка будь-якого дня може прийти в їхні затишні домівки?! Знав, звісно. Але інтереси України для нього не значать нічого. Він не українець, не патріот, та й не людина зовсім. Якщо вже по чесному. Тому допомагав макрелям-макаронам дурити й присипляти їхніх виборців імітацією переговорів, на яких проблему мають от-от вирішити. А власному лохторату вішав, що інакше не можна, бо путін нападе, а Європа зніме копійчані санкції (саме для цього й введені, до речі)…
Гірка правда полягає в тому, що Європі нічого запропонувати нам, окрім чергової капітуляції перед москвою… Якщо їх щось і турбує – так лише те, що ми досі не здались і не заплатили вчергове власною кров’ю за їхній достаток. І скільки б наша влада не стукала в ті двері, що, як відомо, відкриті перед нами, результат буде той самий.
З політичним аспектом тісно пов’язаний економічний. Навіть занадто тісно. Стратегічне планування пересічного європейця – десь на рівні хробака. Зараз є, що їсти, а там побачимо. Головне – напхати пельку. Власне, за цю тупу позицію Європа й розплачується регулярними кривавими війнами, навіть не помічаючи, що більшість з них розв’язані московією. Бо дешева сировина, щоб витримати ту саму горезвісну «конкуренцію зі США» надходить з орди вже сьогодні, а оновлювати парк промислового обладнання, що зносився й застарів за 75 років, ординці прийдуть завтра. Або післязавтра. Навіщо думати про сумне, якщо жерти можна вже сьогодні – втригорла… Московія дійсно була б на подив зручним торговельним партнером для Європи, якби мислила економічними категоріями. Джерело дешевої сировини, яку тубільці добровільно видобувають у нелюдських умовах, і водночас ринок збуту для промислової продукції. Тобто отримaти можна було б подвійну вигоду – і дешеву сировину придбати, і заплатити за неї головою продукцією. Але орда не мислить взагалі. Вона створена, щоб розширюватись – це на рівні інстинктів, як усілякі ісламські халіфати. Мета і сенс її існування – завоювання світу. Всього. Деякі бюргери про щось таке здогадуються, але продовжують жерти, заколисані брехнею про швидке й невідворотне дипломатичне вирішення конфлікту, у якому Україна воює на своїй території невідомо з ким…
Україна ж для Євросоюзу ЖОДНОГО інтересу не представляє. Це просто конкурент. Слабкий, немічний, кепсько організований і через це не ефективний, але конкурент. Не сировинний придаток, не ринок для намист і брязкалець. Тому нам підсовують ліберазм-лібертаріанство у гарній упаковці з брехливих запевнень, що вони живуть заможно саме завдяки ринку… Насправді найкращою ілюстрацією їхнього «ринку» є Пітсбургський договір, яким нещодавно завершились трирічні перемовини ЄС та США. Передісторія: трамп ввів мита для металопродукції з ЄС - 25%. Причина – загроза національній безпеці, точніше його приватні уявлення про неї. Без будь-яких доказів!
А що, так можна було?! – запитаєте ви, згадавши, як викручують руки нам наші «партнери» з ЄС за мораторій на вивіз лісу й металобрухту (які через нашу корупцію існують переважно на папері). При тому, що в нас дійсно війна, а отже реальна загроза національній безпеці, на відміну від США. Виявляється, не лише можна, а й треба! Три роки ЄС вимагав не застосовувати мито до його продукції, погрожуючи у відповідь застосувати санкції проти експорту зі США. Вимагав-вимагав – і виміг! Американи здались і відступили на зарані підготовані позиції. На відразу, звичайно, через 3 роки, протягом яких трохи підзаробили на митах. Центик до центику, як кажуть… Тож тепер труби й чорний прокат з ЄС вже не становлять загрози національній безпеці США, а от українські – становлять! І загребущі руки не втомлюються вичавлювати з нашої змученої війною й грабіжниками економіки центик за центиком, поки брудні мозолисті язики брешуть про всебічну підтримку України. Ставлення ЄС до нас нічим не краще, навпаки. Угода про асоціацію від початку була вигідна передусім ЄС, наші дурники просто не надто переймались державними інтересами, підписуючи її. Україна для них – лише місце грабунку. Їхні діти тут не житимуть… Звісно, певна частина довірливих громадян повірила лагідному муркотінню яйценюхів-гнойсманів, що далі буде краще, партнери переконаються, що з нами можна мати справу, угоду переглянемо. І от час перегляду прийшов. І її таки переглядають. Але не в наш бік. Наші «партнери» намагаються вичавити з України останні краплі. Бо в них же теж криза, коронавірус і все таке… А жерти хочеться, як раніше… Тож їхня частина комісії обсажена лобістами, кожен з яких вимагає покращення для себе, не пропонуючи нічого у обмін для України. І якщо раніше угода була дуже вигідна для ЄС і трошки вигідна для України – то тепер наша вигода там взагалі не проглядається. Тож пропозиції «партнерів» навіть наша нинішня влада відкине, попри чергове загострення тупості. Навпаки, наші владці прагнуть отримати таку угоду, як ЄС підписав з Британією. Подробиці в попередньому тексті, як і пояснення, чому вона нам «не світить». У нас нема важелів впливу: ядерної зброї й газового транзиту ми вже позбулись… Тепер ситуація проста, як двері: хоча угода вигідна саме європейцям, для багатої Європи це мізер, і її підписання – не критичне. А для України навпаки – це критично важливо. І якщо угода таки не буде підписана, замовчати цей факт не вдасться. Бо навіть нашій мудрій владі стане очевидно, що не варто далі терпіти тупий шантаж «Ви ж хочете в Європу, тож зробіть ще те, те, і ось те…». Навіщо віддавати «партнерам» те, що можна вкрасти самим? Кормова база скорочується, дрібний і середній бізнес загинається, комунальні платежі не платяться, а красти їм все одно хочеться. Тим більш, що «зелені» не робили з Євросоюзу культу, не кричали на кожному кроці про «Європейське майбутнє» України…
Тож ані політично, ані економічно Європа нам НІЧОГО не пропонує. Принаймні – нічого прийнятного для нас. А в культурному аспекті? Там ще гірше – нас долучають до Європейських цінностей у вигляді підарасів та інших збоченців. В той час, як навіть до наших «пересічних» потроху починає доходити, що єдина європейська цінність – це гроші. А з підарасами їх намахують… Пересічний чухає ріпу, глядячи на гей-паради, трансльовані грантожерами, замаскованими під журналістів і широку хробацькість, і бурмотить собі під ніс: відчував я, що ви підари, але не думав, що ще й у цьому сенсі…
Тож вже наступного року нашій владі доведеться смачно плюнути в бік єврошантажистів. Нічого нового – Ердоган нещодавно саме це й зробив, тепер наша черга. Бо це дурні вчаться на власних помилках, європейцям таке не загрожує… Цей крок буде спричинений саме ЕКОНОМІЧНИМИ чинниками. Хто не зрозумів – читає спочатку. Політично різнобарвні нелохи могли б ще довго імітувати європейські прагнення за принципом «ви мене так хочете, як я вас боюсь», але європейська лапа в нашій кишені, яку нелохи за традицією вважають своєю, вже почала дратувати. Бо мало, що кишеня порожня, так ще й рватись починає…
І от за цих умов особливо сумна доля очікує не нашу економіку (їй якраз стане легше, але не набагато) а мародерів і їхнього вождя пєтьмана. За їхню нинішню ідеологію скоро битимуть голодні українці. А їм не лише вижити хочеться, а й тісніше присунутись до корита. Тож треба міняти ідеологію. Воно й не страшно – чи вперше! Але на що міняти? На горілку, як поручик Ржевський шкарпетки? Всі ідеологічні ніші зайняті. Москвофілів з них вже не вийде. Ні, не через бігморди «або я або путін», то пусте, можна й перевзутись, нагадати виборцям про свої заслуги, про те, хто насправді засновував СДПУ(нуль) та ПР. Лихо в тім, що 15% зрадників, що їдять наш хліб, проголосують лише за того, на кого вкажуть пальцем з кремля. Хто не вірить – мерщій на консультацію до криворогого ложкула. Він минулого разу пробував цей трюк провернути… Незадоволені шлунково не голосують за колишніх презиків. Це, якщо подумати, єдина їхня чеснота… Та й йуля ще не сконала під скальпелем косметичного хірурга… І нових популістів, голодних, зубатих, олігархи вже готують - кожен свою зграю… І старих не забувають, скотиняка он вже заворушилась… Словом, там теж ловити нічого… Ліберазм, разом з лібертаріанством, єврооптимізмом та правами людини найближчим часом чекає сумна доля. Лише тут у нас, звісно. В сіті ще повно недорозвинутих, яким можна це лайно запропонувати. То що ж залишається? РОЗРАХОВУВАТИ ВИКЛЮЧНО НА ВЛАСНІ СИЛИ. Власне це й називається НАЦІОНАЛІЗМОМ, принаймні економічною його базою. От і доводиться старому псу вчити новий трюк, в марній спробі заперечити прислів’я. Я вас попередив про новий «тренд» ще з місяць тому, далі буде тільки гірше. Щоб продовжити грабунок і залишитись біля корита, пєтьман не зупиниться ні перед чим. І прізвище змінить! Хоча «Петро Бандера» не звучить… Доведеться ім’я теж… Як роблять «двійники» перед черговими виборами… «Бандера Цинічний» - саме воно! І модне тату на лобі наб’є – вольфсгангель або левика, а може й обидва зразу – ширина рила дозволяє… І заходяться «Кривий Анал» і «П’ята Колона» верещати говнопольськими голосами в режимі 24/7, що справжній бандерівець, націоналіст, герой – це якраз пєтьман і є… І якщо ви їм це дозволите – у ваших нащадків символи наших справжніх національних героїв, а отже й вони самі, і чин їхній, асоціюватимуться з підлістю, брехнею, мародерством…
Може вже час щось робити?..